Урок пам'яті " Ніколи знову"

 Урок  пам’яті

До 70 річчя Перемоги у Другій Світовій війні

( 9 А клас )

08.05.2015 р.

Мішаткіна С. Є.

1-й ведучий: Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас 
Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.
В цей день нестимуть люди завжди квіти,
Не обміліє пам’яті ріка –
В серцях нащадків буде вічно жити…

2-й ведучий

Сьогодні ми святкуємо річницю Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 років.

1-й ведучий: Вже минуло цілих 70 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої Світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

1-й учень:Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 
Залився болем, плачем, жалем.

2-й учень:Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.

3-й учень:Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.

4-й учень:
Хто б це вгадав і по якій причині
На скільки літ розтягнеться війна?
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, лише одна.

5-й учень: 
Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено життя на терези.
Але коли ж порадує солдата
Веселий грім весняної грози.

6-й учень: Вкраїну хоч із краю в край сходи
Усі роздоли, всі її простори, -
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося ненависне горе.

7-й учень: 
Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили

2-й ведучий.9 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. 
Вшануймо пам'ять про них хвилиною мовчання.

вшанування хвилиною мовчання
Учениця.Вийшла в степ широкий мати посивіла, 
Виплакала очі від журби вона,
Біля квітів маку стала, заніміла,
І згадалась знову матері війна.
І почула голос сина над житами –
То зітхнула мати, то вогонь палав: 
«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо
Я своєю смертю смерті потоптав»
На моїй могилі нині квітів море,
Та в думках до мене линеш з далини,
І твоє невтішне материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни». 

2-й ведучий

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів - фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія, що важким чоботом розтоптала Наддніпрянщину, під лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Побоючися подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запала вся Україна...  
1-й ведучий9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

Учні
1Благословенна й радісна година
Безсмертна буде в пам'яті віків,
Як над палаючими мурами Берліна
Стяг Перемоги в небі прошумів.
2.Омитий кров'ю матері й солдата,
В снігах московських, селищах Дінця, 
Він не схилився в битві перед катом, 
Не падав з рук відважного бійця.
3Ми з ним пройшли по бойових дорогах 
В міста ворожі, на чужі шпилі. 
Так сяй же у віках, знамено Перемоги, 
Як сила й гордість нашої землі! 
6
Хай ворогам цей день несе тривогу, 
День гніву нашого, і помсти, й прокляття, 
Коли в Берліні Прапор Перемоги
Ми підняли, як ствердження життя.

2-й ведучий 
Ми - українці!Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо всіх живих, і тих, хто пережив її, у кого й досі болять рани...

1-й ведучий: В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення Землі. Друга Світова тривала довгих б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

2-й ведучий: Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. 
Катами мучена, розп’ята,
Ти не скорилась ворогам
Ти знала: прийде час розплати
Впаде на голови катам.
Ти знала мучитись не довго,
Що заясніє небозвід,
Що зійде сонце, зійде сонце
І все дивилася на схід;
У далину де дні і ночі
Від вибухів здіймався дим,
Дивились виплакані очі
На Україну – рідний дім.

1-й ведучий: 
Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.

2-й ведучий:Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис.сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. Багато днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, захищали Батьківщину, воювали за її свободу. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога. 

Боєць:Матінко рідна, матусю ласкава!
В горі пекучому, в любій журбі,
Бродиш ти десь по дорогах кривавих,
Ждеш, виглядаєш розради собі.
Вранці виходиш у степ, на долину,
Де похилилися верби на шлях.
Згадуєш як попрощалися з сином,
Щастя йому побажала в боях.
Довга дорога прослалася звідти,
Тяжчого шляху не знати мені.
Глянь, як схилились обпалені віти,
Ніби заклякли у чорному сні.
Чорна стіна, зловорожа, проклята,
Ще й на дорозі потвора- змія.
То за ногою фашистського ката
Кров’ю сплива Україна моя. 

1-й ведучий:Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.

2-й ведучий: Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя. 

Діти: Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

Вічна слава солдату-герою
І солдату без нагород-
Хто загинув хоробро від бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава отця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю бійця.

Скільки їх полягло серед бою!
І однаково боляче нам.
Бо в бійців рядових і героїв
Смерть оцінена рівно – життям!
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»

Вічний вогонь клекоче
«Люди, не треба війни
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати, сини.
Вічний вогонь палає
Тужать берізки над ним
Вічний вогонь вимагає:
«Миру і щастя живим».

Діти разом:
Ми хочем без воєн жити,
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли
Щоб діти буяло і діти росли!